Мандрівка в Ізраїль виявилася майже спонтанною для кожного із нас. Все вирішилося за тиждень до від’їзду, чи, як сказав Андрій Чеберяк, «за 3 мілісекунди до відльоту».

Перед поїздкою я розпитав у знайомих про попередній досвід перебування в Ізраїлі, оскільки тут на вулиці спокійно собі ходять військові з автоматами… Серед них, щоправда, почуваєш себе безпечно. 

На превелике щастя, четверо хвостів (Ярема Дух, Андрій Чеберяк, Максим Михайлик, Андрій Скробач) поїхали з делегацією Української Академії Лідерства, яку без жодних проблем і зайвих питань пропустили через паспортний контроль. За дивного збігу обставин вже в Ізраїлі зустрілися з фаміліянтом зі Львова – Йурою Каратником.

[twentytwenty][/twentytwenty]

Ярема Дух, Максим Михайлик, Андрій Чеберяк, Андрій Скробач

Студентки УАЛ і Андрій

Вся мандрівка була суцільною пригодою, що тривала тиждень. Коли в Україні було -10 ℃, в Ізраїлі в цей час люди ходили в шортах і сандалях – це неабияк здивувало з самого початку. Насправді, ми навіть потрапили в ті кілька рідкісних днів, коли тут ллє дощ і можна побачити неймовірну веселку. Ми об’їздили понад половину Ізраїлю і відвідали Тель-Авів, Єрусалим, Бершаву автобусами та потягами, пожили у Палестині, спілкувалися з мешканцями кібуц (поселення близькі до конфліктного кордону), відвідали і попрацювали на фермі де вирощують найсмачніші овочі та фрукти, ночували в спальниках у пустелях на передвійськових підготовчих майданчиках. Ба більше, ми навіть під зірками і місяцем милися у гарячому душі (це було щось неймовірне).


Як за перших 10 хв на ринку в Єрусалимі купити кілька фруктів на майже 600 грн.

Цей досвід торгуватися – на все життя. Коли ми заїхали в Єрусалим, всі рекомендували завітати на місцевий ринок, скуштувати «заморських продуктів». Тут ми вперше зіткунилися з єврейською особливістю продавати. Попросили чотири незвичні для нас фрукти і ще кілька свіжих інжирів, спитали скільки це коштуватиме. Продавець не вагався і одразу сказав: «Давай сюди, зважу, скажу тобі нормальну ціну». Ми ще раз попросили, щоб він сказав ціну, на що він відповів: «Давайте сюди гроші, а решту я вам віддам». Дарма не згадали, що з місцевими потрібно ще й як торгуватись, а тому просто дали йому 100 шекелів. Решту чоловік віддав дрібними монетами. Що ж тут скажеш? Урок на все життя. Торгуйтеся! Після цього випадку я всюди торгувався: намагався скинути ціну у 2 рази і навіть у супермаркетах, де таке, зазвичай, не проходить.

Максим Михайлик теж не вміє торгуватися

Нашестя скорпіонів

Багато хто знає, що в пустелях слід бути дуже обережним – там чатує небезпека. І це не міни, не ведмеді, а… скорпіони! Перед тим як лягти спати на наш шалаш зійшло нашестя скорпіона – великого скорпіона Нікіти, який своїм хвостом мало виламав двері. Ми не розгубилися, нагодували його чудо-фруктами (за майже 600 грн) і він, задоволений, поповз собі далі.

Таксі за 200 шекелів (13 км)

Вкотре були здивовані цінами абсолютно на все. Після акції про Голодомор «Непораховані» Української академії лідерства, хлопці пізно поверталися до місця загальної ночівлі. Близкько першої ночі вони добралися до Єрусалиму, а в цей час громадський транспорт вже не ходить. До місця ночівлі їм лишалось якихось 13 км. Хлопці взяли таксі за… 200 шекелів (це 1500 грн). Тринадцять кілометрів за тисяча п’ятсот гривень 🤦‍♂️. Я б, мабуть, просто побіг.

Черговий подив – Мертве море

Перша особливість його в тому, що навіть взимку в ньому тепло купатися. Інша особливість – його висота 430 метрів під рівнем моря. А ще воно ну дуже солоне. Настільки, що коли вода потрапляє в очі, рот чи відкриті рани, сильний біль пронизує все тіло. Добре, що пощастило відчути ці неймовірні відчуття. У морі повно гострої солі об яку можна легко порізатися, тому заходити в море пасує взутим. Дивно і незвично бачити, коли ти по коліна у воді, а навколо люди, що плавають на спинах як морські котики. При спробах впасти у воду, я так і не намочив груди.

Окрім різних пригод у нас з експедицією УАЛ також була велика освітня програма і зустрічі з видатними людьми Ізраїлю, але для цієї розповіді треба писати велику статтю.

[twentytwenty] [/twentytwenty]

Андрій Чеберяк, Йура Каратник, Ярема Дух, Андрій Скробач

І мораль тижневої мандрівки й цього короткого тексту – будьте спонтанними, самі створюйте емоції собі та іншим. Бо це – найголовніша запорука яскравих пригод!

Фото і текст – Андрій Скробач