«96 років досвіду» – під таким гаслом минула найчисельніша в історії Велика племінна рада Лісових Чортів

Маркіян прокинувся за кілька годин до часу збірки. Останні кілька років він завше встає завчасно перед Радами. Маркіян організовує чортівські дійства уже три роки поспіль. Субота 1 вересня – не виняток. Заїхати у десяток точок, забрати реманент, приїхати на місце Ради швидше за усіх з курінною монтажною командою – цей алгоритм Маркіян уже завчив напам`ять. Увечері на ватрі за багаторазове виконання цього алгоритму Маркіяна нагородять відзнакою. Але про це згодом.

Окрім Маркіяна, на Раду прибуло близько 50-ти старих і молодих Чортів з трьох осередків – Львова, Києва та Івано-Франківська. Місце Ради – село Розігрче на Стрийщині – легендарне, бо саме тут, у скелях, заснували Лісових Чортів. Маркіян якраз сів перепочити після організаційних моментів, коли Мефісто (курінний) ст. пл. скоб Артем Жуков, ЛЧ повідомив інсайт, що де-факто Лісові Чорти стали найчисельнішим куренем в Україні. Якість має наздоганяти кількість, тож курінний провід підготував особлвий червоний конверт для кожного фаміліянта. У конверті – програма, звіти осередків (для економії часу), список питань для обговорення, а також сувенір із магазину «Під три Чорти», де кожен з вас може зробити замовлення.

Після відкриття та грімкого «Гей-гу! Гей-га!» Маркіян устиг на обговорення лише деяких питань – організаційна робота кипіла увесь період Ради. Вперше за кілька років більшість Чортів обрали старі-добрі намети на противагу комфортним нудним ліжкам. Окрім розставлення наметів, треба було стежити за приготуванням їжі та спортивною програмою. В той час, як досвідченіші Лісові Чорти грали у волейбол, молодше покоління мало свої реколекції на важливі пластові та курінні теми. Як ви уже здогадалися, Маркіян за той час тримав під контролем усю Раду, вирішуючи питання вечірньої програми. Саме ж обговорення залишимо за сімома замками. Цього року кожне питання мало заготовлені слайди на проекторі, тож профіт отримали як аудіали, так і візуали. Привідкриємо таємницю – загальнопластовий і непластовий захід від Лісових Чортів чекатиме на вас уже цього місяця. Стежте за нашою сторінкою у Facebook.

На закінчення обговорення наймолодші Чорти складали ватру й готували шашлик, натомість старші хвости мали окрему, закриту нараду. Про що вони говорили, можна тільки здогадуватися. Але Маркіяну було не до того – ексклюзивний важливий день для Лісових Чортів передбачав ексклюзивну їжу, треба було глядіти за всім. Згодом він зізнається – клопотів і форс-мажорів було вдосталь. Але курінь цього майже не помітив – все вдалося перекрити і залагодити. 

А на ватрі вперше за чотири роки відбулося вручення чортівських нагород – арідників. Нижчі за ступенем, але теж з визначною діяльністю фаміліянти отримали грамоти від Їх Величности Люципера. Маркіян поклав грамоту в скляній рамці до наплечника, щоб не розбити. Доля – найкраща жартунка, тож за кілька хвилин Чорти обняли фаміліянта разом із наплечником – скло трісло по всій рамці. А тоді під урочистий гімн Лісових Чортів «Прапоре наш» на найвищий ступінь – Лісовий Чорт – перевели ст. пл. Андрія Титинюка, ЛЧ та ст. пл. скоба Тараса Іщика, ЛЧ. Опісля всі Лісові Чорти й Чортенята (дійсні члени куреня) вирушили на Пекельну Ніч-Метаморфозу – таємниче дійство, де фаміліянт народжується для куреня і стає Чортеням. Цього року Пекельну Ніч пройшли й стали Чортенятами ст. пл. скоб Юрій Каратник, ЛЧ, ст. пл. Андрій Чеберяк, ЛЧ, та ст. пл. Євген Миколишин, ЛЧ. Під час переведення хвостів решта хлопців підготували шашлик, перекус та інше. Маркіян заслужено лежав поруч. Ніхто не посмів його будити – заслужив.

А вранці після сніданку й закриття Чорти поїхали купатися на річку Стрий. Звідти трансфер до Порохової вежі – й всі чекають весни, щоб порадитися знову. А вчора ми дізналися, що Маркіян теж чекає. І готовий організовувати. Заради Фамілії. Заради Ради.