Exit

Гей-гу! Гей-га!

Сьогодні минає 100 років від знаменної дати – утворення Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). З цього приводу на терені Західної  України та загалом в Україні відбудуться вшанування тих подій.

Ці надзвичайні події мають безпосереднє відношення до Пласту та куреня Лісових Чортів. Серед учасників тих подій було досить багато тогочасних пластунів та наших майбутніх фаміліянтів, які в юнацькому віці брали участь у Листопадовому Зриві, як розвідники.

Але також були і такі, які зі зброєю в руках брали участь у встановленні Української держави на теренах колишньої Австро-Угорської імперії.

Володимир Мурський (Мурмурандо) – один із засновників Великого Племені Лісових Чортів та безпосередній учасник тих подій. І слово йому стосовно тих подій.

Слава Україні! Героям Слава!


Вперше я ознайомився з Пластом у 1911 році на вул. Коперніка у Січовій домівці. Туди мене запросили учні 4-ї гімназіяльної кляси основної Академічної гімназії. Пластом керував студент Іван Чмола, займався з нами військовим вишколом, знайомив нас, як правильно користуватися крісом і ручною зброєю — револьвером, як таборувати в лісах, у горах, забезпечувати безпеку таборування, як підходити непомітно до таборів ворога, читати мапи терену. І. Чмола користувався для пластових занять польськими військовими книжками і перекладами з них, у тому числі книжками існуючого у Львові підпільного Гарцерства. Чмола постійно наголошував, що ми не гірші від поляків. Дивіться, що вони роблять у Львові? В кожній польській школі чи гімназії поляки утворили свої таємні організації. Наголошував на тому, що військові конфлікти на Балканах можуть привести до зудару великих держав світу і нашої Австрії з Росією. Треба бути готовим до оборони, а, можливо, і до боротьби.

Поляки себе почували у Галичині під Австрією більш вільно, бо їхня адміністрація у Львові і на Галичині була масова і чисельніша.

Одного дня Чмола в домівці оголосив, що в суботу йдемо на прогулянку до Винниківського лісу і на Чортівську скалу. Залишимося на ніч. Я написав мамі записку і поклав на стіл, щоби не переживала, бо не прийду в неділю. Дуже мені запам’яталися нічні вправи, вартування, сигналізація світлом, нічне підходження до „ворожого” табору. Днем Чмола вчив нас орієнтації по австрійських мапах в районі Чортівської скали з виходом на с. Винники. Кожен член підпільного Пласту мав переписати собі деякі команди з муштри військовиків з військових підручників. Але після тих нічних вправ мати мені заборонила ходити в гурток І. Чмоли.

У 1913 році мої товариші з підпільного Пласту запропонували вернутися в організацію. Я мав 15 років, ростом був високим і виглядав на добрих 17. Мене запросили на Мазепинський курс, членами котрого були всі пластуни з підпільного Пласту І. Чмоли. Головою гімназіяльного Пласту тоді став Осип Квас. Нас, пластунів-гімназистів і учнів шкіл Львова, було десь більше 100. Військову справу, практичні заняття і польові вправи вели Кучабський, Квас, Крим. Заняття проходили в Стрийському лісі, на Замарстинівській стрільниці військовій та в Брюховецькому лісі.

Найзапам’ятнішим днем для мене був Мазепинський курс пластунів весною 1914 р., здається, у травні. На Замарстинівській стрільниці ми цілий день проводили військовий вишкіл-муштру, вправи з палицями як крісами, підходження по мапі до чужого табору, вчилися розставляти сторожу квадратом навколо свого табору для оборони. У вільний час читали нам Квас і Кучабський часопис: „Вічний революціонер”. Пізно ввечері варили у великих військових казанах обід-вечерю. Потім Кучабський провів репетицію по церемонії Присяги і повідомив про день Присяги. Через кілька днів нас, пластунів, привели до Присяги в тому ж Замарстинівському лісі, на великій галявині вночі.

Квас, Клим і Кучабський навколо галявини виставили вартових. Навколо заприсягаючих поставили членів організації з підпаленими смолоскипами. Ми повторяли текст Присяги, котру читав Кучабський при свічці. Суть Присяги була в тому, що ми, пластуни і члени тайного Мазепинського курсу, зобов’язуємося боротися зі зброєю в руках, як прийде на те час, за незалежність українського народу. Кучабський пояснив, що польські гарцери-скаути також приймають присяги стати на боротьбу за свою незалежну Польщу, коли на то прийде час. Квас оголосив, що літом всі заприсяжені проведуть маневри в горах Карпатах.

Але, на жаль, цього не сталося, бо почалася війна. Мене забрали до австрійської армії в 1916 році, де я прослужив 3 роки: з 1916 по 1918 рік. Поборова комісія знаходилася у Львові на вул. Валовій. Як мене забирали на війну, я навчався в 6-й клясі філії. Філія знаходилася на вул. Льва в Народному Домі. З армії я вернувся на навчання знову в гімназію.

В лавах австрійської армії я пройшов вишкіл у штурм-батальйоні. Заняття в підпільному Пласті під керівництвом І. Чмоли і Кучабського допомогли відмінно привикнути до військового ремесла. З гімназії я пішов добровольцем в УГА. Ще до того я був запрошений Д. Вітовським, в ніч на 1 листопада, негайно з’явитися у Народний Дім. Мені, як бувшому військовику і члену мілітарного Пласту, запропоновано Дмитром Вітовським у складі спеціальних боєвих відділів роззброювати львівські військові частини австрійців. Будучи в Австрійській армії, я пройшов сильну підготовку у штурм-батальйоні та дослужився до звання хорунжого (по шарзі Фрідріха). Полковник Д. Вітовський іменував мене вже в українському війську четарем (лейтенантом). В УГА я служив у розвідці, бо прекрасно володів і польською, і німецькою мовами. Нашим завданням було розвідувати, де знаходяться або звідки підходять польські військові формування.

По програній нами полякам війні за ЗУНР, я з УГА вернувся до Львова. Правильніше — то я втік аж з Наддніпрянщини з полону. Втікав разом з стрільцем-наддніпрянцем Ганчуком. І знову зловили нас поляки аж на чеській границі, привезли у Львів та кинули в тюрму на вул. Баторего, потім в Бригідки, потім у тюрму на вул. Бодовича як полоненого. Звідтам випустили.

———————————-

За всі часи окупанти всіх мастей нищили наш найсвідоміший цвіт як морально, так і фізично. В повоєнні часи Пласт залишився високопатріотичною організацією, хоча мусів уже конспіруватися. Провідну роль у повоєнному Пласті взяли на себе довоєнні пластуни.

———————————-

Ви мене запитуєте про ту ситуацію у Львові, яка змусила провідних патріотів-українців творити Пласт? Я вам хочу сказати, що нічого само собою, спонтанно не виникає. До створення Пласту нас підштовхнули поляки. Українці Львова багато в них вчилися. Фактично до 1914 року ми з ними жили більш-менш дружно. Щодо створення польського скавтінгу у Львові, то заснування підпільного і офіційного Пласту повністю між собою пов’язані. Я був свідком того. Донині маю польську скавтську і гарцерську літературу, з якої ми вчилися ставати пластунами. Навіть в ідеологічному і патріотичному вихованні ми дублювали польське гарцерство і творили свою систему виховання в Пласті.

———————————–

Пригадую, як Іван Чмола для нас, школярів, членів таємного гуртка „Пласт”, читав польську газету „Зорево”, де писалося про молодь, що вона є тим поколінням, яке за допомогою зброї повинне добитися реалізації ідеї вільної Польщі. А далі, аналізуючи прочитане, Чмола сказав: „А що ми маємо робити? Невже ми гірші? Нам треба також готуватися до здобуття своєї України”. Чмола мав переклади польської книжки Мялковського про скавтінг. Читаючи польські гарцерські і скавтські часописи, ми, пластуни, розуміли, що ціллю і головною ідеологією польського скавтінгу було виховати не просто громадянина, а громадянина-воїна, готового до зборойної боротьби. Це і взяв від поляків як головну ціль Іван Чмола при вихованні пластунів.

————————————–

Наш Пласт постійно змагався за своє утвердження в австрійській Галичині з поляками, щоб не бути гіршими. Поляки були досить сильно організовані під Австрією на всіх адміністративних рівнях і в національному вихованні, зокрема молоді. Саме вони створили т-во Сокіл-Мати (мацежи), а ми — т-во „Сокіл-Батько” у Львові. Вони: „Стшелецкі дружини”, а ми військове т-во „Січові Стрільці 1 і 2-а”. Вони — таємні шкільні товариства, а ми також. Вони таємний скавт у львівських школах, а ми — таємний Пласт під керівництвом І. Чмоли. Вони легіон Орлят, а ми легіон Українських Січових Стрільців. Вони Скаут при т-ві „Сокіл”, а ми мілітарний Пласт при т-ві „Сокіл”.

————————————

Тепер, коли Україна є незалежна, я на сотому році життя щасливий, що приїхав на Батьківщину з Польщі, куди мене вислали поляки за Пласт. Я щасливий, що зустрівся з пластунами моїх часів з куреня „ЛЧ” Дзіргачем, Коржиком, а також щасливий, що пам’ять наша не пропала і є в знимках музею Левандівського коша.

Спогади записав з розповіді В. Мурського у 1993 р. у Львові пл. сен. Любомир Довбуш

Фото Мурського в поході із ЛЧ. Він на чолі із мандоліною.

Прокоментуй

Close
Go top