Exit

Витачів – мале село за якихось 60 км на південь від Києва. Трохи занедбане, з непофарбованими парканами і з напрямками замість доріг – таких в Україні чимало. Окрім кількох кам’яних плит, тут ніщо не натякає на більш ніж 1000-річну історію і величезний порт на Дніпрі часів княгині Ольги… Ну хіба запаморочливі краєвиди?

“Де тут озеро?”, – питаємо дядька в блідочервоній кепці, який саме натягує ланцюг на стару де-не-де поржавілу “Україну”. “Ох, шо ж то всі до нього їдуть! Поза**рали все, що можна, – геть без гумору відповідає до коричневого засмаглий мужчина років 45-ти, – Їдете прямо, там польовою дорогою – і в ліс…”. Для нас озеро – орієнтир, для компанії молодиків напідпитку – чергова алколокація. Тут неподалік один від одного кілька пластових таборів. Хтось після 12-денного таборування вже з’їхав, комусь – ще цілих п’ять днів жити в лісі…

За щоглою табір “Натален” – так коротко між собою називають пластуни підготовчий курінь ім.Наталени Королеви. “Підготовчий” означає, що курінь – колектив пластунок зі своїм моральним наставником і власною, особливою програмою діяльності: ще на “випробувальному терміні” і от-от стане повноцінною складовою розгалуженої організаційної структури Пласту. Після формальних процедур курінь отримує число – номер у реєстрі і червоно-білу квадратну нашивку на однострій. Юнацький курінь має свої кольори (барви), які його характеризують. У Натален це темно-синій, жовтогарячий і срібний – шляхетність походження патронеси, сила волі і багатогранність у діяльності. 15 дівчат віком 11-14 років упродовж майже двох тижнів “живуть у природі”, як про це пишуть найкращі методички зі скаутського виховання молоді, написані 100 років тому в Англії, а згодом адаптовані в Австро-Угорській Україні.

Кожен табір має свою, продуману до деталей, програму. Ранок тут розпочинається о 7 годині зі “вставання” – свистка бунчужної. Головний координатор розпорядку упродовж дня стежить за виконанням точок програми і фактично модерує життєдіяльність табору. На дошчі оголошень – графік чергувань на кухні та стійкування, важлива інформація та пошта.

Інструктажі у Пласті називають гутірками

Інструктажі з першої медичної допомоги, табірництва, мандрівництва, куховарення у Пласті називають “гутірками”. Упродовж 40-ка хвилин інструктор – фахівець в одній із тем – розповідає дітям про те, як відрізнити отруйні рослини від їстівних і як розпалити вогонь за допомогою батарейки. Наступного року юначки, ймовірно, вчитимуть як збудувати водонепроникне укриття на ніч і не змерзнути в ньому. Цілком можливо, що одна з них цілу ніч проведе наодинці в лісі. Але сьогодні нам розповідають, як безпечно і швидко розкласти намет.

Гутірка – зовсім не те, що шкільний урок. Тут більше інтерактиву, спілкування, творчості, а головне – гри.

Ми саме втрапили на гутірку з першої медичної допомоги. Зі спальників і светрів діти змайстрували ноші і дівчата наввипередки намагались якнайкраще зіграти роль потерпілої, аби зайняти місце на імпровізованому медичному інвентарі.

Щоранку учасниці табору отримували візу до країни, в яку “перелітали” вночі

“Щоранку під час відкриття дня учасниці табору “пред’являли” свої таборові паспорти (книжечка із вклеїними фото юначок) та отримували “візу” – наліпку у країну, до якої ми “перелітали” вночі”, – говорить комендантка табору Настя, – Це частина легенди табору. Символічно, бо поруч із нами постійно сідали та злітали літаки з Бориспіля: це тільки доповнювало легенду”.

Комендант на пластовому таборі – керівник проекту, СЕО і голова ради директорів одночасно. Від неї залежить, чи згорнути табір у випадку форсмажору, рівно ж як і коли дітям прокидатися чи йти спати.

“З дівчатами ми говорили про історію й культуру однієї з країн маршруту, підлаштовували харчування під традиції цієї держави (наприклад, Франція – круасани на сніданок, Японія – суші на вечерю, Китай – чайна церемонія, а Німеччина – ковбаски на грилі та підсмажка з квасолі). Наша мета – дати дівчатам розуміння, що ми є частиною великого та багатогранного світу, але водночас, як виявилось, ріднішого місця за власний дім для дівчат не існує”, – говорить Настя.

Під час нашого короткого візиту дівчата мандрували Бразилією. Карнавальні костюми зі скотчу та поліетилену, какао й каша з цукатами на сніданок, ватра-карнавал, – так символічно юначки відзначили своє перебування в південній, щоправда, по-українськи дощовій Америці. Все решта – намети, їжа на вогні, щогла з прапором і співи під гітару біля ватри – як на звичайному скаутському таборі.

Обіди тут поживні

Через більшу витрату енергії збільшується потреба калорій. У меню сьогодні – суп, рис із м’ясом, літній салат, солодкі бутерброди й чай.

Як у кожної господині на таборі в Натален є повноцінна кухня зі столами й поличками для посуду.

Брама водночас є прикрасою, візуальною візитівкою табору

Поки одні готують, інші слухають гутірку, а бунчужна з коменданткою “в’яжуть браму” – споруду, крізь яку гості й учасники потраплятимуть в табір. Кожен пластун знає кілька десятків вузлів і в’язань, які можна використати і для створення плоту для сплаву річкою, і для кухонного столу й крісел. Брама водночас є прикрасою, візуальною візитівкою табору.

Брами на пластових таборах сягають десятків метрів заввишки, а на їхнє будівництво йде кілька днів і сотні метрів мотузки.

Час обіду

Кожен пластовий день на таборі має мінімум дві урочисті оказії: відкриття і закриття

Кожен пластовий день на таборі має мінімум дві урочисті оказії: відкриття і закриття. Щоранку під спів гімну Пласту хорунжі на щоглі підіймають прапор, а писар зачитує наказ: оголошує програму на день. Найкативніших пластунів можуть відзначити. Церемоніал особливий ще й тим, що всі одягнені у пластові однострої – форма одягу українського скаута. Ми ж втрапили лише на закриття, коли український прапор опускали…

Як же без феміліфото?

“Сіріли у сумерку півночі шатра, застиг, мов у чорному безрусі, ліс. Лиш ясним промінням іскрилася ватра і сипала зорям привіт…”, – щовечора навколо вогнища, тримаючи одна одну за руки, співають пластунки. За кілька хвилин майже весь табір засинатиме в теплих спальниках, а стійкові чергуватимуться, аби охороняти спокій виснажених активним часопроведенням дітей. Звичного зоряного неба не видно. Сьогоднішня ніч у Витачеві, на відміну від спекотного дня, дощова і на диво без комарів. Програму ватри скоротили, але бразильський карнавал таки відбувся. Після колективної молитви та “іскри” – потиску руки сусіда в колі – юначки йдуть спати.

P.S. А віддячимо дівчаткам за гостинність і надзвичайний день соняшниками!

P.S.S. Більше фото ви можете скачати за ось цим посиланням.

Артем Жуков

About

Люблю гори, подорожі, музику й фотографію

4 comments

  1. Comment by Людмила

    Людмила Липень 24, 2016 at 4:04 pm

    На жаль не можна скачати фото за посиланням. Чи можна якось ще отримати доступ до архіву фотографій?

Leave a reply

Close
Go top